До Міжнародного дня недоношених дітей Ірина Бердаль-Шевчик написала для нас ось такого листа

"У ангела під крилом.

Давно хотіла сісти і написати, бо забувається…Затирається в пам’яті. Та все бракувало часу та потрібних слів, але на днях дізналася, що є Міжнародний день недоношених дітей і зрозуміла – час!
Сьогодні моїй Катрусі 5 років і 7 місяців. Я дивлюся на неї кожного вечора, коли вона засинає і віри не йму, що це моя дитина! Така велика! Така розумна! І з кожним днем все менше вірю, що те що було більше п’яти років назад трапилось з нами. Сьогодні я вже не пам’ятаю деталей, але я спробую розказати про свої відчуття. Хтось мене не зрозуміє, хтось не повірить, хтось буде сміятися, а хтось плакати. Та я точно знаю, що в цьому житті ніхто не застрахований від біди…

 


Одного дня я прийшла до жіночого лікаря зі словами: «Зі мною щось не так…», а у відповідь почула: «.. та ні все гаразд, ідіть на УЗД». Пішла і те, що я побачила на моніторі, мені снилося і бачилася ще дуже багато місяців по тому. «Діагноз» 12 тиждень вагітності… В це було важко повірити, бо ми не планували дітей, в мене були проблеми зі здоров’ям і родити мені категорично заборонили. З перших секунд я знала – це дівчинка Катруся. Хоча дитинка ховалася і дуже довго не показувалася.
Пройшло три місяці щастя. Прийшла на черговий плановий огляд у вівторок. Щось було не так, я це бачила по поведінці лікаря і тих словах, що вона мені говорила. Мене поклали в лікарню в середу на пару днів. Але вийшло так, що в суботу мене оперували в критичному стані. Ніхто не міг дати ніякої гарантії в завтрашньому дні… Це був шок. Я ще навіть не оформила передродову відпустку, а тут … Вагітною я була три місяці.
Народилася дівчинка вагою 900 грам і ростом 33 сантиметри. Її зразу ж забрали лікарі з Чернігівської, я ще пару днів мучилася від незнання. Усі ходять з дітками в палаті, тішаться, а мені просто душу розриває. Усі питають: «Як ваша дівчинка?»… а я не знаю, що відповісти. Мені не розказували ні чоловік, ні мама. Усі казати просто: «все добре»… А я плакала і не відчувала ніякого зв’язку. Мене мучили сумніви. Виписали антидепресанти… Я їх не пила.
Через тиждень я побачила своє маленьке щастячко. Господи! Яка вона маленька, але точно найкраща на землі. Дуже гарна, неймовірно вперта і з характером. Це знали усі лікарі «Чернігівської». Вона Овен! Народжена в рік Тигра. І боролася вона відповідно.

 

Чотири місяці день в день я ходила до лікарні. Вулиця Личаківська стала для мене рідною. Святий Антоній був тим святим, якого я просила кожного дня за свою маленьку і за усіх інших діток. Навіть сьогодні, проїжджаючи повз, прошу терпіння для батьків і сили для діток з Чернігівської. Гадаю, що це на все життя засіло в мені.
Де ми брали гроші? Я не знаю… Вони самі приходили. Це було одне з див, бо великих статків у нас не було. Ми планували нормально народити, нормально виписатися до хати і мали трошки грошей на найнеобхідніші речі для дитини.
Чого мені бракувало? Спілкування. Я не мала з ким говорити. Тільки найближчі знали, що зі мною сталася біда. Це було своєрідне випробування для дружби. На жаль результати були не втішні. В мене було відчуття, що весь світ від мене відвернувся… А про психологічне я вже просто мовчу.
Та я точно знала, що в маленькому кювезику лежить маленька дівчинка, яка чекає саме на мене і кожного дня. Це давало мені сили. Коли на Чернігівській у лікарів запитати хто така «мама Шевчик» ? - відповідь буде така : «… довгий простий червоний сарафан, коралі на шиї і капелюшок». І так кожного дня. Я одягала сукню, коралі, які зробила за ті дні, коли лежала в лікарні і капелюх. З гордо піднятою головою я заходила до відділення і знала, що у нас все буде добре.


Чи був у мене сумнів? Ні однієї хвилини, ні одного разу! Я кожного вечора перед сном закривала очі і говорила з малою. Просила її жити, просила боротися. Я її навіть називала «Тигриком». І «мій звір» боровся, інколи з останніх сил, але боровся і переміг.


Через три місяці Катерина почала дихати без апарату. Через чотири - нас виписали з вагою 2650 грам до хати.
У нас було правило – ми кожного місяця робили фотографії для сімейного архіву. За перші місяці мова не йде, тут було не до фотографій. Сьогодні, коли дивлюся на перші світлини, не можу зрозуміти, як я собі давала ради. Вже пізніше аналізувала і прокручувала в голові, згадала як приходила дільнича медсестра, пам’ятаю – в її очах був страх, а я не мала страху. Жіноче щастя! Ось воно моє жіноче щастя! Дитинка дома, росте!
Кожен день вимірювала і записувала найменші зміни. Тішилися кожному руху, кожному зубику, кожному кроку і кожному слову. У нас були найкращі лікарі, медсестри і реабілітологи. І віра! Коли ми прийшли в садок - вихователі не зовсім розуміли про що я таке їм розказую і думаю, що не дуже вірили. Різниці між дітьми і Катрусею не має. Навіть більше – вона задніх не пасе. Сьогодні плавання, танці, гімнастика і так кожного дня, а через рік школа!

 

Якось прийшла Катруся з садка, підійшла до мене, обійняла і каже: «Я тебе люблю найбільше в світі тому, що ти мене народила». Колись, через багато років буду розказувати їй, як вона була під крилом у ангела!

 

Цінуйте кожну хвилину, любіть своїх дітей. Бережіть жіноче щастя!
17 листопада – міжнародний день недоношених дітей"

 

 

  

  • Роскажи друзям:

28 коментарі

  • nmd uk
    Автор nmd uk Sunday, 14 January 2018 03:48 Коментувати

    Needed to send you one very little note so as to say thank you over again for those nice strategies you've discussed here. This is quite remarkably generous with people like you to offer without restraint all a few people would've made available for an ebook in making some money for themselves, notably seeing that you could possibly have tried it in the event you considered necessary. Those tips also acted like a good way to be aware that most people have similar dreams the same as my personal own to learn more and more on the topic of this condition. I am sure there are lots of more pleasurable moments in the future for people who take a look at your blog post.

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Мета сайту

Максимальне поширення інформації про потреби передчасно народжених дітей у Львові та Україні, їхнє лікування та можливу допомогу відділенню патології та відділенню інтенсивної терапії недоношених новонароджених дітей Львівської обласної клінічної лікарні.

Наші контакти

Україна, 79010, Львів, вул.Чернігівська, 5

Телефон: +38 (032) 275 76 11

E-mail: help@nemovlya.org.ua

Основні посилання

Діяльність фонду

Наші проекти

Звіти

Відповідальність сторін

Правила користування

Карта сайту

JoomShaper